Советы юристов


Державна реєстрація нерухомості

Відповідно до статті 2  Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) –  це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Метою державної реєстрації прав є забезпечення охорони, захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна, створення додаткових гарантій для них.

Слід зазначити, що лише зареєстровані права мають юридичну силу перед третіми особами, та зареєструвати за собою права на нерухомість може лише та особа, якій вони належать відповідно до документів, що відповідають вимогам законодавства.

Державна реєстрація прав є обов’язковою, оскільки права на нерухоме майно та їх обтяження виникають з моменту такої реєстрації (ст.331 та 334 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Нерухомим майном, речові права на яке підлягають державній реєстрації, є:

  1. земельні ділянки
  2. підприємства як єдині майнові комплекси,
  3. житлові будинки,
  4. будівлі, споруди, а також їх окремі частини,
  5. квартири,
  6. житлові та нежитлові приміщення.

Речовими правами (їх обтяження), що підлягають обов’язковій державній реєстрації відповідно до законодавства є:

  1. право власності;
  2. речові права, похідні від права власності:
    • право користування (сервітут);
    • право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
    • право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
    • право господарського відання;
    • право оперативного управління;
    • право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;
    • право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;
    • іпотека;
    • право довірчої власності;
    • інші речові права відповідно до закону;
  3. право власності на об’єкт незавершеного будівництва;
  4. заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Державну реєстрацію речових прав згідно із Законом здійснюють:

  • нотаріуси
  • державні реєстратори.

При цьому слід пам’ятати, що угоди нотаріус засвідчує не тільки на підставі запису про право власності на нерухоме майно, але і встановивши особу, яка звернулась, і його повноваження на розпорядження нерухомим майном.

Державна реєстрація речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, крім державної реєстрації речових прав, яка проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомості.

Для проведення державної реєстрації прав до органів реєстраційної служби подаються наступні документи:

  • заява встановленої форми;
  • копія документу, що посвідчує особу заявника
  • копію реєстраційного номера облікової картки платника податків
  • документ про внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав
  • документ про сплату державного мита
  • документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно.

На підтвердження прийняття органом реєстраційної служби заяви про державну реєстрацію заявнику видається картка прийому заяви про державну реєстрацію, де містяться відомості про дату, час подання заяви, її реєстраційний номер, та перелік поданих документів

Органи реєстраційної служби у ході розгляду заяви встановлюють наявність обставин, які перешкоджають проведенню державної реєстрації прав  та за результатами розгляду поданих документів можуть прийняти одне з наступних рішень:

  • про зупинення розгляду заяви;
  • про зупинення державної реєстрації прав;
  • про відмову в проведенні державної реєстрації прав.

Про прийняття таких рішень та їх причини обов’язково повідомляють заявника письмово.

Загальний строк проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав становить 14 робочих днів. Документи, які посвідчують проведення державної реєстрації заявник може отримати самостійно або через представника або поштою.

Слід зазначити, що законом скасовано свідоцтво про право власності. Право власності на нерухомість, відомості про яку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підтверджується записом у реєстрі. На підставі цього запису власник здійснює операції зі своєю нерухомістю.

Звертаємо Вашу увагу, що Державний реєстр прав є відкритим для будь-яких зацікавлених осіб, тобто отримати відомості можна як по об’єкту нерухомості, так і по суб’єкту права звернувшись до будь-якого нотаріуса або державного реєстратора. Крім того, зацікавлена особа може самостійно отримати вищевказану інформацію, а також достовірність виданих документів з Державного реєстру прав по індексному номеру через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України (https://kap.minjust.gov.ua/services/registry).