Советы юристов


Особливості цивільного шлюбу: юридичні моменти

Під цивільним шлюбом розуміють відносини між чоловіком та жінкою, які проживають без офіційної реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС).

Сімейний кодекс України надає визначення шлюбу, так згідно ст. 21 шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації цивільного стану.

Сім’ю відповідно до ч.2. ст.3 СК України складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Частиною 4 ст.3 СК України визначено, що сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з вищезазначених норм, подружжям є особи, які зареєстрували шлюб. Особи, які знаходяться у фактичних шлюбних відносинах, вважаються сім’єю. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Розглянемо більш детально юридичні моменти, пов’язані з народженням дитини, розподілом майна та зі спадщиною у цивільному шлюбі.

Юридичні моменти пов’язані з народженням дитини.

Походження дитини від батька в такому шлюбі може бути визначене:

  • За заявою матері та батька дитини, що подається до органів РАЦС. Така заява може бути подана як до так і після народження дитини.
  • За рішенням суду. Позов про визнання батьківства може пред’являтися як матір’ю, так особою яка вважає себе батьком, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Діти, народжені у цивільному шлюбу , мають такі ж права, як і діти, народжені в офіційному шлюбі. Тому і аліментні зобов’язання, виникають аналогічним чином.

Згідно СК України, обоє з батьків зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, незалежно від перебування батьків такої дитини у зареєстрованому чи незареєстрованому (цивільному) шлюбі.        Та, у разі коли один із батьків ухиляється від такого зобов’язання, настає його обов’язок щодо сплати аліментів. Батьки можуть домовитись про спосіб виконання вищезазначеного обов’язку (надання матеріальної допомоги, утримання тощо). У разі відсутності такої домовленості порядок і розмір утримання дитини визначається судом.

Позовна заява має містити викладення фактів, що підтверджують ухиляння від виконання обов’язку по утриманню дитини. До позовної заяви  обов’язково додається копія свідоцтва про народження дитини.

Юридичні моменти розподілу майна.

Відповідно до ч.1.2. статті 74 СК України, майно, набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюб, за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Виходячи з вищенаведеного, закон передбачає що особи, які перебувають у цивільному шлюбі мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності або за взаємною згодою (договори про поділ такого майна повинні бути нотаріально посвідчені) або ж у судовому порядку.

Для того аби суд, визнав майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, за наявності таких умов:

  1. майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);
  2. інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Тобто суд під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім’єю, встановлює не лише обставини щодо факту спільного проживання, а і ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Таким чином, лише факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету, для суду не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Відповідно до закону, у випадку поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, частки майна осіб, що перебувають у цивільному шлюбі, є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Суд при вирішенні спорів про поділ майна може відступити від засади рівності часток подружжя при наявності обставин, що мають істотне значення: коли один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Частка майна однієї з осіб може бути збільшена судом, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. 

Юридичні моменти щодо спадкування.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Виходячи з цього особи, які проживають у фактичних шлюбних відносинах мають право на спадкування за заповітом.

За законом такі особи можуть бути спадкоємцями лише в четвертій черзі спадкування, і при умові, що прожили з померлим не менше п’яти років як одна сім’я.

Підвивши підсумки вищенаведеного, слід зазначити, кожен вправі самостійно обирати між цивільним шлюбом, та офіційно зареєстрованим шлюбом, але таке рішення слід приймати виважено та на підставі знань про свої обов’язки та права в кожному з таких шлюбів.